Майстер-клас провдить вишивальниця, майстриня з бісероплетіння  Леся Лученко з  м.Могилів-Подільський.

           Красуні Східного Поділля майже не використовували для прикрас бісер. Вишуканому стриманому традиційному строю подолянок не пасує різнобарвʼя бісерних прикрас. Але тут є одне виключення – розшиті бісером тонкі смужки оксамиту − «зґардочки», як їх, зазвичай, називали подолянки. Розглядаючи старовинні фотографії, зроблені на Вінниччині, у більшості жінок (дівчат) над каскадом коралів і баламутів бачимо тонку чорну смужку з геометричним орнаментом – зґарду. Невеличке дослідження, проведене нами, свідчить про те, що зґарди носили у різних районах Вінниччини. Всі вони, не зважаючи на відмінності в орнаменті, дуже схожі. Бісер зазвичай нашито на зігнутий удвічі шматок оксамиту чи просто чорної тканини або на темну стрічку. Кольори тканини – чорний, темно-коричневий. Інколи з однієї сторони зґарди робили збірочку з тканини. Були й ще більш «святкові» зґарди – на них під загальною смужкою зґарди з бісеру робився тонкий мережаний комірець. Кольори бісеру різняться. Є зґарди, в яких використано 8 кольорів, в інших – тільки 2-3. Мабуть це залежало від того, який бісер мала дівчина та до якого строю вона робила зґарду.

            Сьогодні ми відтворимо «класичну» подільську зґарду, взявши за зразок справжню старовинну зґардочку з Тиврівського району.

            Для цього нам знадобляться (фото 1): бісер восьми кольорів, ниточка для плетення з бісера «Титан 60», тоненька голочка для бісера, тарілочка, чорна нитка, чорна стрічка або тканина, ножиці, ґудзик.

 

 

 

 

 

 

 

          

 

У даному випадку ми будемо працювати з чеським бісером №10, оскільки він найбільш доступний, хоча й трохи завеликий, порівняно з бісером на старовинній зґарді. Для такої роботи добре підійде венеційський або японський бісер №12-13, але його складно знайти в продажу.

         Для того, щоб вперше зробити подільську зґарду, потрібно мати її схему (фото 2). Не кожен може скласти схему з готового виробу. Але наша майстриня впоралася з цим складним завданням.

        

 

 

 

Починаємо працювати. Висипаємо різні кольори бісеру у невеличку тарілочку – так зручніше брати бісер (фото 3). Розкручуємо нитку для бісера, але не обрізаємо її.  

           Зазвичай, подільська зґарда робиться не так, як плетуться бісерні прикраси Західної України. Секрет її створення в тому, що бісеринки за схемою набираються на одну нитку (нитка на схемі показана синім кольором) (фото 4,5).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Набрані намистинки намотуємо на котушку з ниткою (фото 6).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тільки коли набрано весь бісер, що позначений синьою ниткою на схемі (фото 7), − починаємо «збирати» зґарду (фото 8). Дивимося на схему і в зворотньому порядку зигзагом складаємо нитку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Щоб зʼєднати частини нитки між собою – додаємо по схемі потрібні бісеринки для звʼязки (фото 9,10,11).

Якщо ви ненароком набрали зайву бісеринку – її можна розламати кусачками, не потрібно все переробляти.

Якщо потрібно зробити зґарду меншою, ніж вона є на схемі – забираємо якийсь елемент або його частину, але так, щоб не змінити основний орнамент.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Коли зґарда готова (фото 12) – готуємо для неї чорну стрічку. В нашому випадку ми використали шматок чорної тканини (фото 13).

 

 

 

 

 

Вирізали прямокутник, загнули його і зшили його так, щоб він виступав на 1 мм за край зґарди. З однієї сторони пришиваємо маленький ґудзичок. Біля нього починаємо пришивати бісерну зґарду на тканину (фот 14). Після цього з іншої сторони робимо петлю з ниток для ґудзика (фото 15).

       

 

 

 

 

 

 

Вишукана подільська зґарда готова (фото 16). Вона чудово пасує кожній дівчині і жінці, як до національного одягу так і до сучасного. Творіть і будьте гарними!

Записала Наталя Сентемон