Мистецька спадщина традиційного народного розпису сільського житла і господарчих будівель на Поділлі багата і розмаїта. Сучасні умови сільського побуту суттєво змінилися і глиняні стіни хат відійшли в минуле, але художня спадщина народного стінопису залишається привабливим і актуальним компонентом традиційної культури на Поділлі. Твори декоративного розпису, що ми їх зустрічаємо на виставках народного мистецтва є свідченням того, що сучасних майстрів цього жанру живить генетична пам’ять про прекрасний вид народної творчості, який в нових умовах опанував замість глиняної стіни папір та інші матеріали. Тому з певністю можемо говорити про продовження давніх традицій стінопису на нових матеріалах. В такому разі актуальним стає момент усвідомлення цієї спадковості майстрами розпису і уже свідомого продовження її в новітній якості.

В даній статті спробуємо вибудувати мистецькі зв’язки минулих традицій народного стінопису з сучасними проявами і тенденціями в народному декоративному малюванні. Мета такої спроби полягає в тому, щоб допомогти нинішнім майстрам вибудувати чіткі орієнтири в творчому свідомому продовженні давніх традицій в сучасному народному мистецтві.

Найпоширенішим і панівним образом в народному стінописі є умовне  і символічне зображення рослини, яка в наукових дослідженнях іменується «вазон», «дерево», «квітка», «гільце» і тому подібне. Цей образ присутній в розписах печі, стін в інтер’єрі і зовні хати між вікнами, в верхніх кутах причілка хати і інших місцях. Образ дерева малювався довільно, відповідно до майстерності автора, його уяви та творчого хисту, детально розроблявся настільки, наскільки дозволяла площина стіни, де цей образ був задуманий майстром-творцем. Саме в компонуванні і розробці деталей і елементів образу проявлявся творчий хист кожного майстра і саме в цьому виявлялися індивідуальні особливості і мистецькі характеристики образу. Ідеологічно образ дерева цілком правомірний в загальній культурі українців в цілому, тим паче, в культурі Поділля, де він присутній на писанках, килимах, вишивках рушників, на мисках і інших гончарних виробах. Образ дерева є незмінним атрибутом фольклорних дійств під час обрядів Трійці чи Зелених свят, він захований в символіці обжинкового і Різдв’яного Дідуха, в гільці весільному чи в квітці по завершенню будівництва хати. Образ Світового Дерева наскрізно проходить в усій духовності нашого народу. Цим пояснюється його поширення в духовній культурі подолян, незмінним атрибутом якої є і народний стінопис.

Другим за поширенням в традиції настінних розписів Поділля виступає квітковий вінок, який має вигляд як завершеного кола, так і прямої квіткової гірлянди, залежно від функції і місця розпису. Образ вінка також присутній повсюдно в наших обрядах і ритуальних дійствах, це незмінний жіночий атрибут, хоча іноді в купальських обрядах дівчата одягали зелені вінки на голову і юнакам. В подільських розписах вінок у вигляді кола малювався на між віконних простінках фасаду хати та в інтер’єрі хати, тобто, місце для круглого вінка обумовлювалося площиною стіни, де він задумувався автором. Вінок-гірлянда, як правило, компонувався навколо вікна чи дверей, вздовж верхнього краю стіни попід дахом ззовні хати та понад вікнами в інтер’єрі, по карнизу печі, по сволоку.(Іл.1).

Окремої уваги заслуговують зображення птахів, які повсюдно присутні в настінних розписах серед квітів і листя на деревах, або самостійно утворюють симетричну композицію з двох птахів, але в центрі є квітка чи деревце. Така популярність образу птаха має переконливе обґрунтування, що його знаходимо в найдавніших наших міфах, в колядках та щедрівках, де йдеться про світове дерево і двох соколів-творців світу. Сам факт наявності в настінних розписах птахів і їх зв’зок з первісними нашими міфами є переконливими аргументами на користь тези про глибинне коріння розписів, про те, що настінне малювання є органічним проявом етнічної культури і тому сприйняття його потребує відповідного відношення і трактування. Образ птахів знаходимо на подільських килима серед дерев-вазонів, на барських, шаргородських, смотрицьких і Майдану-Бобрика мисках.

Слід звернути увагу на, так звані, «килимові розписи» в інтер’єрі, що виконувалися над ліжком в світлиці. Це були імітації тканого килима чи верети, або мали «рапортний» характер, наслідуючи шпалери в міському житлі. Очевидно, що «килимові розписи» є явищем пізнішого впливу міської культури, тому що сприймаються як не зовсім органічний елемент в загальному річищі традицій народного стінопису.

Трактування деталей та елементів в образі дерева чи вінків великою мірою визначається індивідуальними творчими потенціями кожного автора, його уявою, мистецьким досвідом та власним темпераментом. Цим в великій мірі пояснюється стилістичне розмаїття подільських настінних розписів. Дехто з майстрів полюбляє відтворювати елементи, наслідуючи природні форми квітів і листя, інші вдаються до значної абстрагованності, малюючи геометризовані чи значною мірою узагальнені форми, досягаючи певної спрощенності. 

Спадає на думку, що кожен майстер творив своє, неповторне, самобутнє. Але колективний досвід тут діє невблаганно, бо творчість майстрів відбувалася постійно в публічному просторі, зазнаючи впливів і запозичень один в одного. Дякуючи такій обставині традиція народного стінопису постає цілісним массивом в загальному річищі етнічної культури подолян з чіткими ознаками регіональної унікальності.

Пропонований до даної статті ілюстративний ряд підібрано з таким наміром, щоб висловленні думки підтвердити наглядними зразками. Слід додати, що в традиційних сюжетах іноді траплялися винятки, що являють собою архаїчні рудименти давніших традицій і пояснити їх нинішнім дослідникам не просто чи навіть неможливо за браком достовірної інформації (Іл.2). Це лиш зайвий раз підтверджує давність традицій подільського народного стінопису.

Звичайно, сучасний майстер декоративного розпису самостійно обирає свій творчий шлях, виходячи із внутрішніх світоглядних переконань і уподобань. Сподіваюся, що дана стаття стане у пригоді майстрові при його виборі творчого шляху, можливо навіть своєрідним орієнтиром і теоретичном обгрунтуванням його творчого кредо.

Мистецтвознавець

Володимир ТИТАРЕНКО

Ілюстративний ряд взято з книги :

Квітка на комині : Настінні розписи Уманщини першої половини ХХ століття. Історія, семантика, образи. – К. : 2013. – 304 с., 80 с. кольор