Символіка подільського рушника

Символіка подільського рушника

Вишитий рушник, со­рочка чи хустинка це витвори народного мис­тецтва, породжені гармонією ритму і кольору. Як у приро­ді виживало довершене, так у народній культурі зберігалося й передавалося з покоління в покоління найкраще. До того ж орнаментування речей в давнину було пов'язане з віру­ваннями людей, із замовлян­нями і заборонами. Ось чому орнаменти вишивки набули усталеного характеру. Однак, значення символів орнаменту було втрачене внаслідок його спрощення і деформації, що в свою чергу обумовлено зміна­ми в способі життя людей. Те­пер учені докладають чима­ло зусиль, щоб «прочитати» ці своєрідні «письмена» далеко­го минулого.

1 Зовнішній опис.

 Подільський рушник яв­ляє собою вишитий на кін­цях відрізок домотканого по­лотна завдовжки від 1,5 м до 2,5 м і завширшки від 0,25 м до 0,45 м. Вишивка займає, як правило, третину від полови­ни довжини рушника. До кін­ців рушника в XX ст. часто приєднували гачкове мережи­во. Орнаменти подільського рушника виконані рахунковими техніками: лиштвою, шта­півкою чи їх поєднанням. Уна­слідок таких технік візерун­ки виходять двобічні, графіч­но чіткі. Орнаменти, викона­ні ними, легко повторюють­ся і зберігають форму, що є за­порукою їх незмінності впо­довж тривалого часу. Виши­вались ці рушники, як прави­ло, фарбованою вовною, хоча трапляється і заполоч (кольо­рові бавовняні нитки для ви­шивання). Кольорова гама ві­зерунків різноманітна. Напри­кінці XIX ст. переважало по­єднання синьо-червоного або червоно-чорного кольорів, що було обумовлено використан­ням натуральних барвників. У XX столітті, особливо в після­воєнний період, почали широ­ко застосовувати яскраві різ­нокольорові хімічні барвни­ки. Як і скрізь у народній ви­шивці, тут переважають «чис­ті» кольори. Іноді трапляється вишивка «широм» — металі­зованими нитками сріблястого і золотистого кольорів.

Сама вишивка на полот­ні рушника чітко просторово обмежена. Вона зазвичай має форму квадрата або прямо­кутника. На відміну від, при­міром, полтавського рушника, де зашито майже все полот­но, тут немає візерунків, які б виходили за межі верхньої умовної лінії. Іноді візерунок взагалі обрамлений орнамен­тальною стрічкою. Складаєть­ся враження, що подільський рушник - це не вишите орна­ментоване полотно, а образ, вишитий на полотні. Полот­но тут виступає лише тлом для образу, який постає як щось самостійне й відокремлене, ніби картина.

За системою образів і за функціями з подільським руш­ником споріднені «нафрамиці» (хусточки в перекладі з молдавської). Це квадрат­ні куски домоткано­го полотна (часто з фабричних ниток) розміром від 45 до 55 см, які міс­тять з двох проти­лежних кінців по три окремі візерунки. Від нафрамиць дещо відрізняють­ся «шервети» - такі ж за роз­міром хусточки з дещо від­мінним характером орнамен­ту. Останній не складається з окремих візерунків, а є су­цільним. Це безконечники різ­ного виду. Хусточки вишива­лись вовною в техніці лиштва часто в поєднанні зі штапів­кою. До цієї ж образної систе­ми належать «нафрами» - кус­ки полотна за розміром анало­гічні рушникам. Тканина - до­моткане полотно з тонких фа­бричних ниток. Візерунок ви­шитий, як правило, металі­зованими нитками. Побудова візерунка дещо відмінна від рушника, зокрема немає бага­то ярусності.

Ареал Подільського руш­ника - це вузька смуга (20-30 км) уздовж Дністра на Віннич­чині та частково Одещина. На основі власних досліджень ми схильні вважати його цен­тром Піщанський район Ві­нницької області. У селі Сту­дена ми знайшли понад сотню зразків цього рушника, багато з яких неповторні. Можна го­ворити про деяку відмінність у системі образів рушників з Могилів-Подільського, Ямпільського, Томашпільського районів від рушників Крижопільського і Піщанського ра­йонів, а останніх - від руш­ників з Одеської області. Од­нак це той самий ареал, в яко­му панують ті самі техніки ви­шивання і багато спільних об­разів.

2. Образи і сюжети подільського рушника

Мета цього аналізу полягає в тому, щоб по змозі візуально ідентифікувати образи подільського рушника і дати його символіці переважно внутріш­ню інтерпретацію, підказану матеріалами самого рушни­ка. Взагалі будь-яка інтерпре­тація є лише більш-менш імо­вірною гіпотезою. У розумін­ні тих самих символів серед учених немає одностайності, і в цьому ми не схильні вбачати трагедію. Дискусії, суперечки - єдиний шлях до істини.

Дерево. Значення сим­волу дерева в первісній і на­родній культурі добре відоме з усної традиції. Це світове де­рево, яке, за легендою, росте в центрі землі і має три яру­си: коріння і змії, що там жи­вуть, становлять нижній світ, вершина, яка сягає неба (іноді підпирає його), разом з птаха­ми утворює верхній світ. І, від­повідно, люди живуть у серед­ньому світі.

Світове дерево - один з найпоширеніших образів, які трапляються на рушни­ках Придністров’я. Майже на кожному третьому рушни­ку вишиті дерево, група де­рев, вазон чи гілля. Слід від­значити, що цей образ досить схематичний і умовний, часто важко впізнаваний. Натомість він характеризується великим розмаїттям.

«Дуб» за місцевою назвою, або як ми його умов­но назвали, «дерево на яйці». Це досить часто відтворюва­нний в літературі візерунок по­дільського рушника. Особли­вістю образу є гігантські лист­ки, які чимось нагадують люд­ські долоні з пальцями, наяв­ність двох «коренів» (це чи не єдиний випадок, коли дерево на подільському рушнику має «корені») і «яйця» - чогось на зразок циліндра - під стовбу­ром. Трапляється і спроще­ний варіант - без «коренів» і «яйця». Візерунок досить популярний в селах Клембівка, Стіна, трапляється у Віль­шанці, Студеній.

Два корені дерева ма­ють яскраво виражений змі­єподібний характер. За логі­кою побудови світового дере­ва вони належать до нижньо­го світу. Стовбур дерева грає всіма кольорами веселки. Це рідкісний випадок серед по­дільських рушників, коли де­рево вишите такою яскравою гамою з включенням жовто­го кольору. Загалом, це один з найцікавіших варіантів дерева в подільській вишивці.

«Безкінечне дере­во» - один з найпоширеніших образів дерева на подільсько­му рушнику. Він поданий умисне схематично. Склада­ється враження, що це фраг­мент дерева, в якому відсутній і початок, і кінець (у більш піз­ніх зразках на верхівці стов­бура почали вишивати щось на кшталт квітки, але на ста­ровинних варіантах [4] тако­го закінчення немає). Чіткий верхній зріз дерева можна по­яснити тим, що візерунок по­дільського рушника не вихо­див за межі верхньої умов­ної лінії. А чим пояснити та­кті самий чіткий зріз внизу, наслідком якого є гілки, що не з’єднані зі стовбуром? Чи не є цей фрагмент дерева прообра­зом (символом) безкінечного в скінченному, уособленням ві­чного роду в його сьогодніш­ніх представниках?

«Дерево-розетка». Так ми назвали наступ­ний образ, оскільки на деяких орнаментах він справді біль­ше нагадує розетку, ніж дере­во. Насправді ж такий образ не є орнаментальним спро­щенням, як може здатися на перший погляд, а одним із ар­хаїчних образів дерева. Саме в такий спосіб, з кроною гілок зверху і кроною коренів знизу, тобто у вигляді літери «ж», зо­бражали іноді в давнину дере­ва. «Дерево-вазон». Дуже вишукані, художньо доверше­ні образи. Це радше образи пізнішого походження. У них відчувається рука майстра-художника. Цей образ поши­рений практично по всій те­риторії Придністров'я. Він за­фіксований в селах Клембівка, Вільшанка, Дмиграшківка, Студена Вінницької області, а також у селах Одеської облас­ті. Такі самі образи дерева тра­пляються і на килимах та залавниках з цього регіону.

«Дерева з сонцями»  трапляються переваж­но на нафрамницях і нафрамах. Цей орнамент часто ви­шивався з використанням ме­талізованих ниток. На візе­рунку зображено три досить умовні дерева, навколо кож­ного з яких у верхів’ї розта­шовані по два прямокутники. З того, що вони обрамле­ні сваргоподібними гачками , можна здогадатися, що це сон­це. При цій інтерпретації слід взяти до уваги й те, що овал, коло лиштвою можна переда­ти лише з допомогою ромба, прямокутника. На деяких ві­зерунках уже відбулося спрощення образу. Прямокутни­ки, обрамлені сваргоподібними гачками, опустили зверху вниз і з'єднали зі стовбуром, внаслідок чого вони набули вигляду листків. Що означа­ють два сонця навколо світо­вого дерева, з контексту са­мого рушника «вичитати» не можна. Але з міфології відо­мо, що це можуть бути або зи­мове і літнє сонце, або ж сон­це і місяць - двоє очей, якими дивиться на світ Велика боги­ня. У будь-якому разі архаїч­ність цього образу не викли­кає сумніву.

Кутові квіткові орнамен­ти часто використовува­лися на нафрамицях; вони по­ширені в Піщанському райо­ні. Вишукані квіткові образи, найімовірніше, пізнього похо­дження, орнаментальна функ­ція явно переважає над сим­волічною, хоча квітка - це за­вжди символ життя.

Восьмикутна зірка. Ця фігура доволі час­то трапляється на по­дільському рушни­ку у вигляді окре­мої зірки, групи зірок і у вигляді ма­леньких зірок як орнаментальний засіб. Поширена по всьому Придністров'ю. Те, що вона використовується і як орна­ментальний засіб («орнамент в орнаменті»), свідчить про її глибоке коріння. Це один з найдавніших і найпоширені­ших символів, який сягає да­леко за межі України.

У нашій колекції є два іден­тичні екземпляри рушників з образом дерева, по боках якого зображені дві восьми­кутні зірки, з’єднані лініями з низом дерева. Логіка побудо­ви сюжету підказує, що перед нами схематично відтворе­но започаткування нового ро­дового дерева. Так, іноді з бо­ків дерева людського роду зо­бражають Адама і Єву. Вихо­дячи з цих орнаментів, можна констатувати, що восьмикутна зірка (зірки) є джерелом ново­го дерева (роду). Дослідження інших орнаментів з цим сим­волом дає підставу твердити, що вона розглядалась як дже­рело життя взагалі. Практично на всіх візерунках велика зірка зображена з гіллям. Очевидно, що для далеких предків вось­микутна зірка була втіленням життєдайної сили, чогось та­кого, що породжує життя. Ці­каво, що образ великої вось­микутної зірки на рушниках часто обрамлявся малими зі­рочками або іншими фігурка­ми. Складається враження, що в такий спосіб підкреслювала­ся його велич, висловлювала­ся йому пошана.

Символ хреста. Цей символ посідає одне з доміну­ючих місць в орнаментах подільського рушника, пошире­ний по всьому ареалу. Дуже часто вишивався на нафрамицях. На рушниках трапляєть­ся в кількох варіантах: 1) ве­ликий хрест з малими хрес­тами на всіх чотирьох проме­нях, поєднаний з косим хрес­том; 2) менші хрести по 3-5 фігур у ряд, розташовані ярусно і також поєднані з ко­сими хрестами; 3) ряди маленьких хрестиків в орнаментах розмежувальних і ба­зових стрічок; 4) хрести як знак поділу світу на чотири сторони; 5) хрестики на верхівках дерев; 6) хрес­тики як позначки голівок схе­матичних антропоморфних іс­тот. Символ хреста є ба­гатозначним. Одним із його значень міг бути поділ зем­лі на чотири сторони. У сим­воліці подільського рушника про таке значення свідчить насамперед широке застосуван­ня хрестиків у базовій і роз­межувальній орнаментальних стрічках. Це застосування ще раз підтверджує давність цьо­го символу, його перетворен­ня на «орнамент в орнаменті». Прямий хрест в орнаментах, як правило, поєднаний з ко­сим хрестом. У цьому, на дум­ку деяких дослідників, вира­жена єдність чоловічого та жі­ночого первоначал.

Сюжет «ромб плодю­чості». Ромб - одна з найдавні­ших фігур у народній вишив­ці. Він є на поликах сорочок, часто трапляється в орнамен­ті подільського рушника. Цей орнамент з’явився ще в пері­од палеоліту. У давній літера­турі немає єдиного погляду на його первісне значення. Щодо пізнішого часу, то туг дослід­ники (А. Амброз, Б. Рибаков. А. Голан, Б. Фролов) погоджу­ються: ромбом (часто з крап­ками в ньому) землероби по­значали землю, засіяне поле. Він. отже, виступав символом плодючості, добробуту.

У подільській вишивці на рушниках  і на сороч­ках трапляються фігури ром­ба, поділені на чотири менші ромби, в які вписані рослини або крапки. Па нашу думку, ця фігура аналогічна візерун­ку (ромбу, поділеному на чо­тири ромбики зі втиснутими в них чотирма злаковими зерна­ми), які знаходять на лоні три­пільських жіночих статуеток. Вважається, що це символ, в якому синкретично виражено плодючість ниви (лану) і жін­ки (лона). Оскільки вся обрядовість весілля зводилася до побажання продовження роду, яке у землероба органічно було пов’язані з плодючістю землі, то наявність цієї симво­ліки на подільському рушни­ку цілком закономірна. Вра­жає те, що цей символ зберіг­ся в такому первісному вигля­ді та значенні.

Антропоморфні об­рази. Візерунки подільського рушника, на яких наявні і вгадуються фігури людей, можна поділити на три умовні групи. До першої належать ті, де об­рази людей чітко ідентифіку­ються. На них фігури лю­дей зображені більш-менш реалістично і для їх розпізнаван­ня не потрібно залучати додат­ковий матеріал.

До другої групи належать образи, антропоморфізм яких досить умовний і схематич­ний. Їхня подібність до люди­ни частково вгадується завдя­ки знанням про вплив технік вишивання на деформацію об­разу, а частково ідентифіку­ється з допомогою змістовно­го контексту візерунка, або на основі залучення інших візе­рунків.

До третьої групи належать образи, які фактично позбав­лені людських рис, про їх антропоморфне значення мож­на здогадуватися лише з кон­тексту. Це фігурки або дерева, яким притаманні деякі антро­поморфні риси.

До ряду чітко означених ан­тропоморфних образів можна зачислити й візерунок з руш­ника. На ньому вишиті два ряди дівчат, що взялися за руки. У такий спосіб зобража­ли танок (хоровод). В інших випадках ряд антропоморф­них фігурок виступає як орна­ментальна стрічка, яка повто­рюється в двох різних сюже­тах. На цих орнаментах також зображено танок. Як нам пояснили в с. Студена, та­кий рушник тримав у руках старший дружка, коли заводив гостей за стіл.

Техніка візерунків місце­ва - лиштва. Чогось подібно­го за межами ареалу ми не ба­чили. тому ставити під сумнів місцеве походження цих орна­ментів немає підстав. Дещо незвичним є використання ан­тропоморфних фігурок (тан­ку) як орнаментальної стріч­ки, оскільки цим самим мов­би підкреслюється підрядний (допоміжний) характер цих образів. Цілком можливо, що їх значення полягає в тому, щоб підказати, що основний образ слід розуміти в контек­сті весілля. Цікаво, що тут між цілими фігурками, що взяли­ся за руки, зображені голова і ноги уявних фігурок. Оскіль­ки йдеться про танцювальне коло (?), то, ймовірно, в такий наївний спосіб подано задній ряд танцюристів.

Розглянуті вище антропо­морфні орнаменти можна на­звати традиційними. Вони ви­шиті традиційними техніками і часто трапляються і повто­рюються.

Перейдемо до розгляду другої групи - умовних і схе­матичних людських образів. Розкриття антропоморфізму за схематичними фігурками цієї, як і наступної групи, є од­ним з найцікавіших моментів проникнення в таємниці по­дільського рушника.

Про антропоморфний ха­рактер фігурок на рушнику ми здогадувалися з само­го початку: щось у них є схоже зі схематичним образом лю­дини - голівка (до речі, у фі­гурок, розташованих вертикально, все­редині голівок зо­бражено хрестик, який часто симво­лізує саме голівку) і дві ніжки. Що­правда, на відміну фігурами, що доповнюють одна одну, трапляється часто в дещо відмінних модифікаціях на поликах жіночих сорочок Поділля. Зокрема, він зафіксо­ваний нами в сорочках сіл Сті­на і Шарапанівка.

Подібний орнамент із таки­ми фігурами часто можна по­бачити на трипільській кера­міці. Ного наводить і А. Кульчицька в своїй книзі «Орна­мент трипільської культури і українська вишивка XX ст.» (Львів, 1955, с. 31 - 38). До речі, на моделі трипільського житла з колекції С.Платонова (Див.: Шевченків край. Істерико-культурологічні на­риси. Київ. 2005 с. 39 мал. 16) чітко видно, як поєднання го­лівок двох «зміїв» утворює фі­гуру, ідентичну китайським Інь та Янь. За аналогією з цим ми назвали наш орнамент по­дільським Інь та Янь.

 Світ із яйця. З фоль­клору відомо ряд міфів про походження світу з яйця. Ма­буть, наших далеких предків дивувала та метаморфоза, яка відбувається при переході від яйця до живої істоти. В їхній уяві яйце набувало таємничо­го містичного значення. Звід­си і міф про виникнення світу з первісного яйця. Висловимо гіпотезу, що візерунок з руш­ника безпосередньо сто­сується цього міфу. Тут внизу візерунка голівками до центру розміщені дві птахоподібні іс­тоти, між якими зображено ромб. У контексті птахів ромб радше означає «яйце» (як уже зазначалось, овал лиштвою моделюється як ромб чи ква­драт). Над «яйцем» зображе­не дерево з розлогою кроною. Отже, можна висунути здогад­ку, що в цих образах представ­лено походження світу (сві­тового дерева ) з первинного яйця.

Між ромбом і власне кро­ною можна ідентифікува­ти фігуру, якій притаманні антропоморфні риси (хрес­тик - голівка, дві нижні гіл­ки - руки). Якщо ця здогад­ка правильна, то відкриваєть­ся можливість іще одного при­пущення: з первісного яйця з’являється Велика богиня, «короною» якої є світове де­рево. Це означає, що іще 50-60 років тому під руками україн­ських селянок-вишивальниць далі жив давній-прадавній міф про створення світу з первіс­ного яйця.

Ми розглянули лише дея­кі образи і сюжети з вишив­ки подільського рушника. За­лишилося іще чимало візе­рунків. які потребують свого аналізу. Усвідомлюємо гіпо­тетичний характер висловле­них тут думок. Однак навіть такий підхід, на наш погляд, засвідчує багатство образів і сюжетів подільського рушни­ка, їх укорінення у сиву давни­ну. Розглянуте дає нам підста­ву стверджувати, що орнамент цього рушника залишається terra incognita і що він заслуго­вує на більшу увагу фахівців- етнографів.

Доктор філософських наук, професор, завідуючий кафедрою філософії та культурології Київського Національного Університету технологій та дизайну Євген ПРИЧЕПЙ

Кандидат фізико-математичних наук, старший науковий співробітник Інституту геофізики Національної Академії наук України, член Спілки народних майстрів України, учасник численних всеукраїнських виставок Тетяна ПРИЧЕПІЙ

Матеріал взято з книги «Вишивка Східного Поділля», видавиицтво «Родовід», Київ 2007рік.






Date   Опубліковано: 2017-01-11    



Інші Виставки