Вишитий рушник, сорочка чи хустинка це витвори народного мистецтва, породжені гармонією ритму і кольору. Як у природі виживало довершене, так у народній культурі зберігалося й передавалося з покоління в покоління найкраще. До того ж орнаментування речей в давнину було пов'язане з віруваннями людей, із замовляннями і заборонами. Ось чому орнаменти вишивки набули усталеного характеру. Однак, значення символів орнаменту було втрачене внаслідок його спрощення і деформації, що в свою чергу обумовлено змінами в способі життя людей. Тепер учені докладають чимало зусиль, щоб «прочитати» ці своєрідні «письмена» далекого минулого.
1 Зовнішній опис.
Подільський рушник являє собою вишитий на кінцях відрізок домотканого полотна завдовжки від 1,5 м до 2,5 м і завширшки від 0,25 м до 0,45 м. Вишивка займає, як правило, третину від половини довжини рушника. До кінців рушника в XX ст. часто приєднували гачкове мереживо. Орнаменти подільського рушника виконані рахунковими техніками: лиштвою, штапівкою чи їх поєднанням. Унаслідок таких технік візерунки виходять двобічні, графічно чіткі. Орнаменти, виконані ними, легко повторюються і зберігають форму, що є запорукою їх незмінності вподовж тривалого часу. Вишивались ці рушники, як правило, фарбованою вовною, хоча трапляється і заполоч (кольорові бавовняні нитки для вишивання). Кольорова гама візерунків різноманітна. Наприкінці XIX ст. переважало поєднання синьо-червоного або червоно-чорного кольорів, що було обумовлено використанням натуральних барвників. У XX столітті, особливо в післявоєнний період, почали широко застосовувати яскраві різнокольорові хімічні барвники. Як і скрізь у народній вишивці, тут переважають «чисті» кольори. Іноді трапляється вишивка «широм» — металізованими нитками сріблястого і золотистого кольорів.
Сама вишивка на полотні рушника чітко просторово обмежена. Вона зазвичай має форму квадрата або прямокутника. На відміну від, приміром, полтавського рушника, де зашито майже все полотно, тут немає візерунків, які б виходили за межі верхньої умовної лінії. Іноді візерунок взагалі обрамлений орнаментальною стрічкою. Складається враження, що подільський рушник - це не вишите орнаментоване полотно, а образ, вишитий на полотні. Полотно тут виступає лише тлом для образу, який постає як щось самостійне й відокремлене, ніби картина.
За системою образів і за функціями з подільським рушником споріднені «нафрамиці» (хусточки в перекладі з молдавської). Це квадратні куски домотканого полотна (часто з фабричних ниток) розміром від 45 до 55 см, які містять з двох протилежних кінців по три окремі візерунки. Від нафрамиць дещо відрізняються «шервети» - такі ж за розміром хусточки з дещо відмінним характером орнаменту. Останній не складається з окремих візерунків, а є суцільним. Це безконечники різного виду. Хусточки вишивались вовною в техніці лиштва часто в поєднанні зі штапівкою. До цієї ж образної системи належать «нафрами» - куски полотна за розміром аналогічні рушникам. Тканина - домоткане полотно з тонких фабричних ниток. Візерунок вишитий, як правило, металізованими нитками. Побудова візерунка дещо відмінна від рушника, зокрема немає багато ярусності.
Ареал Подільського рушника - це вузька смуга (20-30 км) уздовж Дністра на Вінниччині та частково Одещина. На основі власних досліджень ми схильні вважати його центром Піщанський район Вінницької області. У селі Студена ми знайшли понад сотню зразків цього рушника, багато з яких неповторні. Можна говорити про деяку відмінність у системі образів рушників з Могилів-Подільського, Ямпільського, Томашпільського районів від рушників Крижопільського і Піщанського районів, а останніх - від рушників з Одеської області. Однак це той самий ареал, в якому панують ті самі техніки вишивання і багато спільних образів.
2. Образи і сюжети подільського рушника
Мета цього аналізу полягає в тому, щоб по змозі візуально ідентифікувати образи подільського рушника і дати його символіці переважно внутрішню інтерпретацію, підказану матеріалами самого рушника. Взагалі будь-яка інтерпретація є лише більш-менш імовірною гіпотезою. У розумінні тих самих символів серед учених немає одностайності, і в цьому ми не схильні вбачати трагедію. Дискусії, суперечки - єдиний шлях до істини.
Дерево. Значення символу дерева в первісній і народній культурі добре відоме з усної традиції. Це світове дерево, яке, за легендою, росте в центрі землі і має три яруси: коріння і змії, що там живуть, становлять нижній світ, вершина, яка сягає неба (іноді підпирає його), разом з птахами утворює верхній світ. І, відповідно, люди живуть у середньому світі.
Світове дерево - один з найпоширеніших образів, які трапляються на рушниках Придністров’я. Майже на кожному третьому рушнику вишиті дерево, група дерев, вазон чи гілля. Слід відзначити, що цей образ досить схематичний і умовний, часто важко впізнаваний. Натомість він характеризується великим розмаїттям.
«Дуб» за місцевою назвою, або як ми його умовно назвали, «дерево на яйці». Це досить часто відтворюванний в літературі візерунок подільського рушника. Особливістю образу є гігантські листки, які чимось нагадують людські долоні з пальцями, наявність двох «коренів» (це чи не єдиний випадок, коли дерево на подільському рушнику має «корені») і «яйця» - чогось на зразок циліндра - під стовбуром. Трапляється і спрощений варіант - без «коренів» і «яйця». Візерунок досить популярний в селах Клембівка, Стіна, трапляється у Вільшанці, Студеній.
Два корені дерева мають яскраво виражений змієподібний характер. За логікою побудови світового дерева вони належать до нижнього світу. Стовбур дерева грає всіма кольорами веселки. Це рідкісний випадок серед подільських рушників, коли дерево вишите такою яскравою гамою з включенням жовтого кольору. Загалом, це один з найцікавіших варіантів дерева в подільській вишивці.
«Безкінечне дерево» - один з найпоширеніших образів дерева на подільському рушнику. Він поданий умисне схематично. Складається враження, що це фрагмент дерева, в якому відсутній і початок, і кінець (у більш пізніх зразках на верхівці стовбура почали вишивати щось на кшталт квітки, але на старовинних варіантах [4] такого закінчення немає). Чіткий верхній зріз дерева можна пояснити тим, що візерунок подільського рушника не виходив за межі верхньої умовної лінії. А чим пояснити такті самий чіткий зріз внизу, наслідком якого є гілки, що не з’єднані зі стовбуром? Чи не є цей фрагмент дерева прообразом (символом) безкінечного в скінченному, уособленням вічного роду в його сьогоднішніх представниках?
«Дерево-розетка». Так ми назвали наступний образ, оскільки на деяких орнаментах він справді більше нагадує розетку, ніж дерево. Насправді ж такий образ не є орнаментальним спрощенням, як може здатися на перший погляд, а одним із архаїчних образів дерева. Саме в такий спосіб, з кроною гілок зверху і кроною коренів знизу, тобто у вигляді літери «ж», зображали іноді в давнину дерева. «Дерево-вазон». Дуже вишукані, художньо довершені образи. Це радше образи пізнішого походження. У них відчувається рука майстра-художника. Цей образ поширений практично по всій території Придністров'я. Він зафіксований в селах Клембівка, Вільшанка, Дмиграшківка, Студена Вінницької області, а також у селах Одеської області. Такі самі образи дерева трапляються і на килимах та залавниках з цього регіону.
«Дерева з сонцями» трапляються переважно на нафрамницях і нафрамах. Цей орнамент часто вишивався з використанням металізованих ниток. На візерунку зображено три досить умовні дерева, навколо кожного з яких у верхів’ї розташовані по два прямокутники. З того, що вони обрамлені сваргоподібними гачками , можна здогадатися, що це сонце. При цій інтерпретації слід взяти до уваги й те, що овал, коло лиштвою можна передати лише з допомогою ромба, прямокутника. На деяких візерунках уже відбулося спрощення образу. Прямокутники, обрамлені сваргоподібними гачками, опустили зверху вниз і з'єднали зі стовбуром, внаслідок чого вони набули вигляду листків. Що означають два сонця навколо світового дерева, з контексту самого рушника «вичитати» не можна. Але з міфології відомо, що це можуть бути або зимове і літнє сонце, або ж сонце і місяць - двоє очей, якими дивиться на світ Велика богиня. У будь-якому разі архаїчність цього образу не викликає сумніву.
Кутові квіткові орнаменти часто використовувалися на нафрамицях; вони поширені в Піщанському районі. Вишукані квіткові образи, найімовірніше, пізнього походження, орнаментальна функція явно переважає над символічною, хоча квітка - це завжди символ життя.
Восьмикутна зірка. Ця фігура доволі часто трапляється на подільському рушнику у вигляді окремої зірки, групи зірок і у вигляді маленьких зірок як орнаментальний засіб. Поширена по всьому Придністров'ю. Те, що вона використовується і як орнаментальний засіб («орнамент в орнаменті»), свідчить про її глибоке коріння. Це один з найдавніших і найпоширеніших символів, який сягає далеко за межі України.
У нашій колекції є два ідентичні екземпляри рушників з образом дерева, по боках якого зображені дві восьмикутні зірки, з’єднані лініями з низом дерева. Логіка побудови сюжету підказує, що перед нами схематично відтворено започаткування нового родового дерева. Так, іноді з боків дерева людського роду зображають Адама і Єву. Виходячи з цих орнаментів, можна констатувати, що восьмикутна зірка (зірки) є джерелом нового дерева (роду). Дослідження інших орнаментів з цим символом дає підставу твердити, що вона розглядалась як джерело життя взагалі. Практично на всіх візерунках велика зірка зображена з гіллям. Очевидно, що для далеких предків восьмикутна зірка була втіленням життєдайної сили, чогось такого, що породжує життя. Цікаво, що образ великої восьмикутної зірки на рушниках часто обрамлявся малими зірочками або іншими фігурками. Складається враження, що в такий спосіб підкреслювалася його велич, висловлювалася йому пошана.
Символ хреста. Цей символ посідає одне з домінуючих місць в орнаментах подільського рушника, поширений по всьому ареалу. Дуже часто вишивався на нафрамицях. На рушниках трапляється в кількох варіантах: 1) великий хрест з малими хрестами на всіх чотирьох променях, поєднаний з косим хрестом; 2) менші хрести по 3-5 фігур у ряд, розташовані ярусно і також поєднані з косими хрестами; 3) ряди маленьких хрестиків в орнаментах розмежувальних і базових стрічок; 4) хрести як знак поділу світу на чотири сторони; 5) хрестики на верхівках дерев; 6) хрестики як позначки голівок схематичних антропоморфних істот. Символ хреста є багатозначним. Одним із його значень міг бути поділ землі на чотири сторони. У символіці подільського рушника про таке значення свідчить насамперед широке застосування хрестиків у базовій і розмежувальній орнаментальних стрічках. Це застосування ще раз підтверджує давність цього символу, його перетворення на «орнамент в орнаменті». Прямий хрест в орнаментах, як правило, поєднаний з косим хрестом. У цьому, на думку деяких дослідників, виражена єдність чоловічого та жіночого первоначал.
Сюжет «ромб плодючості». Ромб - одна з найдавніших фігур у народній вишивці. Він є на поликах сорочок, часто трапляється в орнаменті подільського рушника. Цей орнамент з’явився ще в період палеоліту. У давній літературі немає єдиного погляду на його первісне значення. Щодо пізнішого часу, то туг дослідники (А. Амброз, Б. Рибаков. А. Голан, Б. Фролов) погоджуються: ромбом (часто з крапками в ньому) землероби позначали землю, засіяне поле. Він. отже, виступав символом плодючості, добробуту.
У подільській вишивці на рушниках і на сорочках трапляються фігури ромба, поділені на чотири менші ромби, в які вписані рослини або крапки. Па нашу думку, ця фігура аналогічна візерунку (ромбу, поділеному на чотири ромбики зі втиснутими в них чотирма злаковими зернами), які знаходять на лоні трипільських жіночих статуеток. Вважається, що це символ, в якому синкретично виражено плодючість ниви (лану) і жінки (лона). Оскільки вся обрядовість весілля зводилася до побажання продовження роду, яке у землероба органічно було пов’язані з плодючістю землі, то наявність цієї символіки на подільському рушнику цілком закономірна. Вражає те, що цей символ зберігся в такому первісному вигляді та значенні.
Антропоморфні образи. Візерунки подільського рушника, на яких наявні і вгадуються фігури людей, можна поділити на три умовні групи. До першої належать ті, де образи людей чітко ідентифікуються. На них фігури людей зображені більш-менш реалістично і для їх розпізнавання не потрібно залучати додатковий матеріал.
До другої групи належать образи, антропоморфізм яких досить умовний і схематичний. Їхня подібність до людини частково вгадується завдяки знанням про вплив технік вишивання на деформацію образу, а частково ідентифікується з допомогою змістовного контексту візерунка, або на основі залучення інших візерунків.
До третьої групи належать образи, які фактично позбавлені людських рис, про їх антропоморфне значення можна здогадуватися лише з контексту. Це фігурки або дерева, яким притаманні деякі антропоморфні риси.
До ряду чітко означених антропоморфних образів можна зачислити й візерунок з рушника. На ньому вишиті два ряди дівчат, що взялися за руки. У такий спосіб зображали танок (хоровод). В інших випадках ряд антропоморфних фігурок виступає як орнаментальна стрічка, яка повторюється в двох різних сюжетах. На цих орнаментах також зображено танок. Як нам пояснили в с. Студена, такий рушник тримав у руках старший дружка, коли заводив гостей за стіл.
Техніка візерунків місцева - лиштва. Чогось подібного за межами ареалу ми не бачили. тому ставити під сумнів місцеве походження цих орнаментів немає підстав. Дещо незвичним є використання антропоморфних фігурок (танку) як орнаментальної стрічки, оскільки цим самим мовби підкреслюється підрядний (допоміжний) характер цих образів. Цілком можливо, що їх значення полягає в тому, щоб підказати, що основний образ слід розуміти в контексті весілля. Цікаво, що тут між цілими фігурками, що взялися за руки, зображені голова і ноги уявних фігурок. Оскільки йдеться про танцювальне коло (?), то, ймовірно, в такий наївний спосіб подано задній ряд танцюристів.
Розглянуті вище антропоморфні орнаменти можна назвати традиційними. Вони вишиті традиційними техніками і часто трапляються і повторюються.
Перейдемо до розгляду другої групи - умовних і схематичних людських образів. Розкриття антропоморфізму за схематичними фігурками цієї, як і наступної групи, є одним з найцікавіших моментів проникнення в таємниці подільського рушника.
Про антропоморфний характер фігурок на рушнику ми здогадувалися з самого початку: щось у них є схоже зі схематичним образом людини - голівка (до речі, у фігурок, розташованих вертикально, всередині голівок зображено хрестик, який часто символізує саме голівку) і дві ніжки. Щоправда, на відміну фігурами, що доповнюють одна одну, трапляється часто в дещо відмінних модифікаціях на поликах жіночих сорочок Поділля. Зокрема, він зафіксований нами в сорочках сіл Стіна і Шарапанівка.
Подібний орнамент із такими фігурами часто можна побачити на трипільській кераміці. Ного наводить і А. Кульчицька в своїй книзі «Орнамент трипільської культури і українська вишивка XX ст.» (Львів, 1955, с. 31 - 38). До речі, на моделі трипільського житла з колекції С.Платонова (Див.: Шевченків край. Істерико-культурологічні нариси. Київ. 2005 с. 39 мал. 16) чітко видно, як поєднання голівок двох «зміїв» утворює фігуру, ідентичну китайським Інь та Янь. За аналогією з цим ми назвали наш орнамент подільським Інь та Янь.
Світ із яйця. З фольклору відомо ряд міфів про походження світу з яйця. Мабуть, наших далеких предків дивувала та метаморфоза, яка відбувається при переході від яйця до живої істоти. В їхній уяві яйце набувало таємничого містичного значення. Звідси і міф про виникнення світу з первісного яйця. Висловимо гіпотезу, що візерунок з рушника безпосередньо стосується цього міфу. Тут внизу візерунка голівками до центру розміщені дві птахоподібні істоти, між якими зображено ромб. У контексті птахів ромб радше означає «яйце» (як уже зазначалось, овал лиштвою моделюється як ромб чи квадрат). Над «яйцем» зображене дерево з розлогою кроною. Отже, можна висунути здогадку, що в цих образах представлено походження світу (світового дерева ) з первинного яйця.
Між ромбом і власне кроною можна ідентифікувати фігуру, якій притаманні антропоморфні риси (хрестик - голівка, дві нижні гілки - руки). Якщо ця здогадка правильна, то відкривається можливість іще одного припущення: з первісного яйця з’являється Велика богиня, «короною» якої є світове дерево. Це означає, що іще 50-60 років тому під руками українських селянок-вишивальниць далі жив давній-прадавній міф про створення світу з первісного яйця.
Ми розглянули лише деякі образи і сюжети з вишивки подільського рушника. Залишилося іще чимало візерунків. які потребують свого аналізу. Усвідомлюємо гіпотетичний характер висловлених тут думок. Однак навіть такий підхід, на наш погляд, засвідчує багатство образів і сюжетів подільського рушника, їх укорінення у сиву давнину. Розглянуте дає нам підставу стверджувати, що орнамент цього рушника залишається terra incognita і що він заслуговує на більшу увагу фахівців- етнографів.
Доктор філософських наук, професор, завідуючий кафедрою філософії та культурології Київського Національного Університету технологій та дизайну Євген ПРИЧЕПЙ
Кандидат фізико-математичних наук, старший науковий співробітник Інституту геофізики Національної Академії наук України, член Спілки народних майстрів України, учасник численних всеукраїнських виставок Тетяна ПРИЧЕПІЙ
Матеріал взято з книги «Вишивка Східного Поділля», видавиицтво «Родовід», Київ 2007рік.