Пелешко Олександр Петрович

Пелешко Олександр Петрович

Олександр Пелешко народився у 1956 році в м Тульчин, Вінницької області. З раннього дитинства його захопило малювання: Сашко робив замальовки, ліпив із глини, пробував себе в пейзажних композиціях. Пізніше була дитяча художня студія, в якій улюблений вчитель Олександра Микола Ананійович Поперечний дав йому перші уроки чудової техніки живопису − акварелі. Навчання в дитячій художній студії вплинуло на  остаточний вибір життєвого шляху, який не уявляв без живопису і мистецтва. Після закінчення Львівського поліграфічного інституту ім.І.Федорова в 1991 році Олександр Пелешко отримав професію художника-графіка. Впродовж 25-річної творчої діяльності він брав активну участь у багатьох виставках графіки та живопису, був учасником скульптурних пленерів. Олександр Петрович Пелешко − член Спілки народних майстрів України. Він чимало років присвятив педагогічній діяльності, працюючи викладачем архітектурної графіки в художній гімназії та у Вінницькому архітектурно-будівельному коледжі.

На ювілейній персональній виставці «Художник і час», крім традиційної акварелі, митець представив картини  в стилі воскового живопису (енкаустика) та графічні роботи в авторській техніці.

Всі ми звикли до живопису олійними, темперними, акварельними фарбами, але не кожному з нас відомо, що є ще й інша, дуже цікава техніка − енкаустика, якою користувалися стародавні майстри настінного і іконописного мистецтва. Її ще називають – восковий живопис. Суть її полягає в тому, що тут використовується гарячий кольоровий віск для створення художніх образів, які відрізняються від традиційного живопису яскравістю, прозорістю і об'ємністю малюнка. Змішування фарб дає можливість створювати рельєфні форми, близькі до природних матеріалів, а саме: каменю, мармуру, дерева.
Так писали свої перші ікони стародавні іконописці, так вони розписували храми, палаци багатіїв, створювали справжні шедеври.

Завдяки тому, що кольоровий віск прозорий, відображення неба в воді вражає своєю глибиною, а декоративні напливи розігрітого воску надають зображенню об'ємної форми. І це Олександр Петрович  виконує не древніми інструментами, а звичайною  електричною праскою (що неймовірно!) і восковими  крейдами, що наносяться на картон.

В руках цього майстра звичайна праска творить чудеса − неповторні пейзажі рідного краю, гірські потоки рік, південнобузькі пороги та наддністрянські кручі, картини з шевченківської тематики та козацькі баталії. Одна з них – триптих «Ой на горі та й женці жнуть…» − епічний твір на тему козаччини. В основу композиції взято відому українську народну козацьку пісню. Як стверджує сам автор: «Символіка кольору побудована на активних чистих червоних, жовтих, блакитних відтінках, що притаманно колористиці народного малярства».

Поряд – картина із зображенням вечірнього птаха, що розправив свої крила над безкрайнім степом. Мимоволі на думку приходять слова: «..чому я не сокіл, чому не літаю?...»

А ось чотири великих картини з яскравими квітами, що цвітуть на квітниках, майже кожної української оселі. Тут м’яко стелиться барвистим килимком настурція, рясним полум’яним цвітом буяють чорнобривці, здіймаються вгору над тином граціозні мальви, на тонких стебельцях колихаються ніжні бузкові айстри. Декоративні напливи розігрітого кольорового воску, скеровані рукою майстра, надають зображенню об’ємності та реалістичності.

На виставці також представлено серію графічних робіт, що ілюструють окремі поетичні твори Т.Г.Шевченка. Тут і трагічний образ Катерини, і «сестри, сестри, горе вам…», і самотня тополя край дороги…та ін.

Робота над серією графічних картин, присвячених творчості Т.Г.Шевченка розпочалася в 90-х роках. Навчаючись у Львівському поліграфічному інституті ім. Івана Федорова, молодий художник спробував проілюструвати невеликий поетичний твір поета « Ой діброво, темний гаю!». В ньому йдеться про пори року і природу, яка «тричі на рік…» то вкриває землю зеленим покровом, «то огорне в ризу золотую», або «сповиє білою габою…» діброву. Але композиція, яка просто зображує красиві неповторні куточки нашої землі, здавалась Олександру Пелешку занадто простою, що не передавала б ліричного настрою, який звучить у вірші. Тому доповненням і, власне, композиційним центром стала молода пара, яка зустрічається під розлогим дубом. Його крона, різьблене листя створюють своєрідне орнаментоване обрамлення фігур. Ритмічне зображення листя, його пластичний колоподібний рух групується навколо таких же пластичних гілок.

       Стилізовано перебільшені елементи нагадують мистецтво різьблення по дереву, декоративні килими та ін. Підсилює враження руху динаміка дороги, яка змією вигинає своє тіло навколо дуба – центру всієї композиції. Але цей рух нешвидкий, спокійний і рівномірний, як незмінність вічного кругообігу в природі. Зосереджує на собі увагу молодий чумак і його кохана, яка чекала його з далекої подорожі. Їхні фігури майже нерухомі, тільки злегка нахилена голова дівчини до плеча парубка, свідчить про ніжні почуття молодих. Кольорова гама композиції складається з контрастних кольорів, але це не вносить дисгармонії в її сприйняття, навпаки, на зеленому домінуючому тлі, акцентом звучать червонувато-рожеве небо, яке повторюється в плодах дуба, одязі та інших елементах композиції. Між контрастно-протилежними кольорами стоять охристо-золотаві та білі кольори, які можуть займати як великі площі в гравюрі, так і окремі фрагменти. Лінії, штрихи дають змогу знівелювати різкий контраст між кольоровими плямами.

Тема героїчної боротьби українського народу за свободу і незалежність продовжується в серії картин за мотивами повісті М. Старицького «Облога Буші».

Любов до рідної землі, сила духу, мужність і звитяга відважних козаків перегукуються з нашим нелегким сьогоденням. Так само, як і в ті далекі часи, стоять сьогодні наші мужні герої на захисті України («Козацька застава»). Так само, як і тоді, збираються на Віче українські патріоти і вирішують долю Батьківщини («Віче»). Так само своїм омофором покриває нас Свята Матір Божа, як і в ту далеку козацьку добу («Облога»). Колорит цих композицій сталевий, напружений. В поєднанні з криваво-червоними та жовтими полисками − це наче спалахи полум’я героїчної боротьби українського народу із темними силами зла .

Така складна кольорова гама була досягнута Олександром Пелешком завдяки застосуванню авторської графічної техніки, яка базується на двох техніках – монументальному «сграфіто» та станковій «гратографії». Сутність однієї і другої − у «вишкрябуванні» верхнього шару фарби, добуваючи нижній. У «сграфіто» кольорів може бути декілька, а в гратографії, тільки два − білий і чорний.

На дерев’яну основу шарами наноситься фарба різного кольору. Далі, поступово знімаючи один шар за іншим, художник створює потрібну кольорову гаму і образи.

Як ми вже згадували на початку статті, акварельний живопис назавжди заволодів серцем і душею художника, ще з юності і донині він займає особливе місце в творчості митця. Серед традиційних технік художник надає перевагу саме акварельному живопису. Прозорість і мінливість цього примхливого художнього матеріалу створює певні труднощі в роботі з ним. Але, коли все ж вдається скерувати цей процес в потрібному руслі, Олександр Пелешко створює роботи, що дихають надзвичайною свіжістю, прозорістю, водною стихією. Крізь тонкі шари фарби виблискують промені осіннього сонця на золотих банях Преображенського собору («Осінь на Соборній»). Переплетіння ультрамариново-лазурних тіней захоплюють глядача неймовірною красою зимового пейзажу в картині «Снігове мереживо», свіжістю зимового ранку − у міському пейзажі («Зимове місто просинається») а запорошені снігом сходи під аркою міського парку («Замітає зима, замітає») нагадують нам давню пісню, і старовинною неповторною дерев’яною архітектурою дихають мальовничі пейзажі Трускавця.

Щасливий той вчитель, про якого через багато десятків років з шаною і любов’ю згадують вдячні учні. Колишня учениця Олександра Пелешка Олеся Головащенко пригадує: « Коли хтось розповідає про улюбленого шкільного вчителя я завжди згадую про свого – талановитого Майстра Олександра Петровича Пелешка У мене він асоціюється з гончарем, який бере у руки шматок глини і завдяки м’яким, плавним, вмілим рухам перетворює його на справжній витвір мистецтва. Кожна грань, кожен вигин – це результати його копіткої роботи. Так із нас, малих, Вчитель «ліпив» художників, майстрів. Не скажу, що всі ми, перші випускники відділу образотворчого мистецтва  Ямпільської дитячої музичної школи, стали художниками. Але переконана, що кожен з повагою і вдячністю згадує нашого вчителя живопису, малюнка, історії мистецтва Олександра Пелешка, який навчив нас бачити і розуміти прекрасне».

Творчий потенціал Олександра Петровича Пелешка невичерпний. Поряд з художником  його домашній ангел і Муза – кохана дружина Лариса. Вона підтримує і надихає автора до нових ідей, до нових робіт. У творчому доробку майстра – понад тисяча картин, написаних у різних жанрах і техніках. Його роботи зберігаються у приватних колекція по всьому світу. Художник не хизується своїми здобутками, бо творити для нього – як дихати. Щоразу Олександр Пелешко дивує  нас своїми новими роботами, освоює все нові і нові техніки, вірніше, відкриває їх для глядача. Тож вдивляймося уважніше в його картини – крізь них до нас звертається вразлива душа Художника.

Провідний методист ОЦНТ Олександр Барнасюк.








Інші Виставки