Микола Леонтійович Бабак - один із найобдарованіших учнів братів Герасименків. Народився 1935 р. в с. Новоселівка Гайсинського району.  Походить з родини гончарів, керамікою почав займатися ще з дитинства. Коли його старший брат Пантелеймон сідав за гончарний круг, Микала завжди стояв поруч і спостерігав за його роботою. Ніби на очах виростав глек. Ще трохи - і брат обережно знімав і круга готовий посуд.

Та справжнє навчання почалося в керамічній майстерні братів Герасимснків. Ще зовсім хлопчиною, як пригадував колись Микола Леонтійович, прийшов він у гончарню "заробляти на штани". Прийняли учнем. 14 гончарів тоді виготовляли глечики, макітри, горщечки. Бригадиром був Яким Герасименко. Саме за його зразками проводився "серійний" випуск продукції. Придивлявся Микола до всього - і переймав мистецтво свого вчителя. Вже в 60-х роках роботи Бабака з'явились на районних та обласних виставках декоративно-прикладного мистецтва. Найвищу оцінку й особливу популярність дістали художні вироби: вази "Чаша достатку", "Хвала рукам - творцям врожаю”, посуд "Баранці", "Леви", "Бики", скульптурні роботи. Його твори - сервізи, вази, куманці - цікаві національним орнаментальним розписом, виразні за формою і зручні у користуванні. Теми робіт М. Л. Бабака різноманітні. Багато з них сповнені гострої сатири і гумору: "Не сіє, не оре, а завжди ситий", "Аж цей синок мене на старість догляне", "Черв'як, що точить буряк" та інші. Цікавими є робот, що розкривають сюжети байок Л. Глібова. Також майстер створив багато живописних полотен, що є типовими зразками народного малярства.

Немає зараз серед нас майстра, закінчився його земний вік. Та живуть його роботи - самобутні, надзвичайно витончені і довершені. Бубнівські. Живуть і милують душу в хаті, з якої отримав путівку в самостійне творче життя під впливом Вчителя його талант. Помер 28 серпня 1975 р.