ІІІ Всеукраїнське свято народного мистецтва «Великодня писанка»

ІІІ Всеукраїнське свято народного мистецтва «Великодня писанка»

8 та 9 травня у Вінниці проходило  ІІІ Всеукраїнське свято народного мистецтва «Великодня писанка», організоване управлінням культури і туризму Вінницької обласної державної адміністрації та Вінницьким обласним центром народної творчості, в якому взяли участь писанкарки з 16 областей України та 18 найкращих майстринь Вінниччини.

Живе яйце, як джерело життя, як праобраз Всесвіту, що вміщається на долоні, стало ідеальною формою для втілення світоглядних цінностей українців. Щовесни на Великдень, коли природа пробуджується і несе оновлення усьому живому, розцвітають в українських оселях писанки.

Писанкарство, зібравши воєдино духовні і естетичні потреби українців, зуміло пережити всі лихоліття, оновитися у християнській вірі, і відродитися у наші часи, винісши на поверхню глибинний пласт українського світогляду.

Нині, як і сотні років назад, в Україні пишуть писанки, які єднають нас з Богом, духовними силами, з рідною землею, предками. Але, як кожна частина нашої землі прекрасна по-своєму, так і писанки з різних місцевостей мають своє неповторне обличчя – тонке мереживо писанок Західної України, яскраві кольори теплого Півдня, рослинні мотиви Подніпров´я. Вирізняються своїм стилем і писанки Східного Поділля. Чіткість і лаконічність ліній, архаїчність символіки, простота і гармонія у використанні кольорів − це основні риси подільських писанок, які засвідчують їхнє прадавнє походження. Знакову систему писанок Поділля фахівці вважають найдавнішою і практично не зміненою. «Свароги» і «хрести», «берегині» і «вазони», «сорококлинці» і «безкінечники», «ружі» і «баранячі ріжки» − за цими народними назвами писанкових узорів ховаються знання про світогляд наших пращурів, про їхні вірування і прагнення, мрії і бажання.

Побачити усе різноманіття писанкарства України мали можливість всі бажаючі  на ІІІ Всеукраїнському святі народного мистецтва «Великодня писанка», яке проходило 8 і 9 травня у к/з «Плеяда». Київ і Херсон, Луганськ і Львів, Одеса і Тернопіль, Волинь і Кіровоград, Донецьк і Івано-Франківськ – майстрині з шістнадцяти областей привезли свої  маленькі шедеври, щоб познайомити нас з традиціями писанкарства свого краю.  До них долучилися вісімнадцять найкращих майстринь  Вінниччини та директор Яського повітового центру культури і традицій Румунії.

Ще в 2000 році управлінням культури і туризму Вінницької обласної державної адміністрації та Вінницьким обласним центром народної творчості на обласному рівні була започаткована виставка писанкарства. Вона швидко здобула шанувальників і вже у 2007 році переросла у всеукраїнське свято, яке проводиться раз у три роки.

Цього року  всі поціновувачі  української культури мали можливість насолодитися  не тільки прекрасною виставкою, а й яскравим дійством «Великдень душі в піснях і обрядах», яке розпочалося після благословення всіх присутніх настоятелем церкви Воскресіння Господнього отцем Агафангелом та привітань від заступника голови обласної державної адміністрації Любові Спірідонової,  начальника управління культури і туризму Вінницької облдержадміністрації Марії Скрипник та директора Вінницького обласного центру народної творчості Тетяни Цвігун.

Юні артисти з фольклорно-етнографічного ансамблю «Дивоцвіт» Гніванської ДМШ Тиврівського району зі щирою радістю, притаманною лише дітям,  показали на сцені великодню гру «Намалюю писаночку», а дитячий фольклорний ансамбль «Вербиченька» Томашпільського Будинку дитячої творчості заспівав віночок веснянок «Ой ходіть-но, подоляночки, заспіваємо весняночки». На зміну їм вийшли  учасниці народного аматорського фольклорно-етнографічного ансамблю «Марічка» Животівського СБК Оратівського району. Співали веснянки, водили хороводи, закликали весну та йшли в «кривий танець» учасники фольклорного ансамблю «Мокоша» Вінницького училища культури і мистецтв ім.М.Леонтовича. Ніжні мелодії, що  нагадували пісні весняних птахів  заграв зразковий аматорський ансамбль сопілкарів Баланівського СБК. Заворожила всіх своїм співом виконавиця українських народних пісень Ірина Кравець з «Мокоші» та юна співачка з Гайсина Богдана Капкан, а запальні мелодії народного аматорського колективу весільних музик «Аколада» Качківського СБК Ямпільського району так і кликали всіх до танцю.

Але після концерту глядачі, сповнені емоцій, пішли не танцювати, а писати писанки, бо де ще є така можливість повчитися писанкарства у найкращих майстринь України. Майстер-класи тут проводили усі учасниці свята – найвідоміша майстриня з Києва Оксана Білоус та її землячка Зоя Сташук відкривали секрети традиційної писанки, львів´янка Марія Янко показувала, як пишеться писанка на Лемківщині. Тонкощам писанкарства Західної України вчила  досвідчений майстер Світлана Стадник з донькою Ярославою, а майстриня з Луганська – Леоніда Ткаченко ділилася секретами створення писанки у техніці «травлення».

А самі писанки! Тисячі  мініатюрних шедеврів, що створювали відчуття казки! Яких тут тільки не було писанок! Писанки-зернівки, представлені майстринею з Запоріжжя Наталею Бабенко,  керамічні писанки майстра з Рівного Леоніда Гринбокого та вінницької майстрині Людмили Філінської, дряпанки  Марії Гоцуляк з Могилева-Подільського та Ольги Лук´яненко з Крижополя. Писанки на страусиних, качиних, та навіть перепелиних яйцях, інкрустовані камінчиками, обплетені нитками і стрічками, різьблені і травлені –  фантазія і майстерність писанкарок не має меж!

Та найбільше, все ж таки, було традиційних писанок, написаних воском  по живому яйцю з використанням давніх символів, що, на щастя, дійшли до нас з прадавніх часів. Дякувати за це потрібно тим подвижникам – етнографам, дослідникам, науковцям, а, головне,  майстриням, які за будь-яких часів продовжували писати писанки. Завдяки їхній любові до цього давнього мистецтва, традиція писанкарства на Вінниччині ніколи не переривалася.

Згадаймо Рімму Гріх з Тиврова. На кінці 80-х років минулого століття, коли про писанкарство, здавалося, вже ніхто не пам´ятав, вона навчила писати писанки вінничанку Людмилу Філінську та її доньку Наталю. Створивши при дитячому садочку музей народного мистецтва, Людмила Філінська відкрила прекрасний світ писанки для сотень дітей і дорослих. В цьому ж музеї вінничани вперше познайомилися з Анастасією Мудлою – ще однією чудовою писанкаркою з села Уяринці Тиврівського району. Ця 86-річна бабуся стала своєрідним символом свята. У своєму поважному віці вона  не тільки писанки пише, а й може пояснити значення багатьох символів.

Окрему сторінку в історії подільського писанкарства займає вінничанка Тетяна Пірус. В її родині в селі Рахни Лісові Шаргородського району і по батьківській, і по материнській лінії з покоління в покоління писали писанки. З дитинства закохана в традиційну культуру українців, і, особливо, в писанку, Тетяна Пірус створила недільну жіночу гімназію при школі, де дівчат, як обов´язковому предмету, навчали писанкарству.

Ще одна Вінницька майстриня – Марина Верхова-Юрченко, яка не тільки багато років займається писанкарством, а й відтворює давні колекції, що лишилися в архівних зібраннях.

Тож не дивно, що на сьогодні  Вінниччина  славиться великою плеядою майстринь: Марина Верхова-Юрченко, Людмила Філінська, Тетяна Пірус, Євдокія Чугунова, Лариса Шаран, Світлана Луценко, Оксана Верхова-Єднак, Ірина Савчук, Ольга Безверха, Вікторія Ніколаєва, Оксана Кульчицька, Олена Антонова з Вінниці; Марія Гоцуляк, Оксана Городинська, Тетяна Мороховець з Могилева-Подільського; Лідія Пономаренко з с.Наддністрянське Мурованокуриловецького району, Вікторія Кушніренко з сЛука Мелешківська Вінницького району, Лідія Пономаренко з с.Наддністрянське Мурованокуриловецького району, Світлана Мала з Тульчина, Ольга Лук´яненко та Аліна Дубиняк з Крижополя, Марія Вінницька з Ямполя, Інна Собко з с.Буша Ямпільського району, Антоніна Олімчук з Тиврова та інші.

Усі ці майстрині проводили на святі майстер-класи, ділилися досвідом, відкривали свої секрети майстерності. Під час спілкуванням за круглим столом писанкарки піднімали багато питань, що  стосуються  їхньої творчості, та головним  було – збереження і популяризація українського традиційного писанкарства, бо саме в цих давніх знаках записані послання наших пращурів, і з цього бездонного джерела  черпають натхнення всі сучасні майстри.  Їхнє завдання – віднайти, зберегти і передати нащадкам весь неоціненний скарб, що зветься українською писанкою. Як зазначив гість з Румунії пан Адріано Арделеан «Вам немає рівних у Європі. Я не очікував побачити таке. Мене вразило все: рівень проведення свята, ваш національний одяг, ваш ентузіазм, а найбільше – ваші писанки. Це неперевершено! Ваше завдання відкрити цю красу усьому світу.»

…. Тихо у залі, тріпотять маленькі вогники свічок, в повітрі розливається приємний запах воску – вінничани вчаться писати писанки. Розцвітають на них «ружі», прокладають доріжку до неба «драбинки», піднімають руки в молитві «павучки-берегині», народжуються нові світи, наповнені любов´ю…

Наталя Сентемон






Date   Опубліковано: 2013-04-18    



Інші Виставки