«Х обласний фестиваль народної творчості «Скарби Поділля»

«Х обласний фестиваль народної творчості «Скарби Поділля»

10 років виповнюється обласному фестивалю народної творчості «Скарби Поділля». Де б його не проводили – чи у Вінниці, чи у Воробіївці, чи у Вінницькому центральному парку, чи на Європейській площі, - всюди він збирає десятки тисяч людей, бо відбувається в переддень великого державного свята, бо у «світлицях» – рукотворні скарби подолян усіх районів Вінничини. «Величальна хлібові», «Мистецтво одного села», «Вишивана доля Вінничини», «Українське весілля», «Україна – від витоків до сьогодення»… такий надзвичайно розмаїтий тематичний діапазон цього велелюдного дійства, представленого організаторами (управлінням культури ОДА  та обласним центром народної творчості) впродовж років.

І от сьогодні до 26-ї річниці незалежності України майстри і майстрині привезли своє багатство, щоб на парковій площі біля фонтану представити свої здобутки, створені ними во славу України.

Музикою і співом, радісним гомоном, маєвом вишиваних рушників наповнилась площа. Сюди поспішають вінничани, вдихають духмяний запах короваїв, ходять від світлиці до світлиці, розглядаючи все мальоване, різьблене, полив’яне, вишиване, плетене… дивовижне.

«Узвіз подільських ремесел» ― це натхненний літопис творчості вінничан в добу незалежної України. Якщо хочеш побачити кераміку – сміливо підходь до Гайсинського, Літинського, Тульчинського району. Саме в цих краях успішно працюють осередки гончарів.

Ткацтво і килимарство зосереджені в Муровано-Куриловецькому, Бершадському, Чернівецькому, Чечельницькому районах. Отут і побачите килими та рушники хтозна з яких часів.

Різьбу по дереву представляють Погребищенський і Козятинський райони, витинанки – Шаргородщина, Хмільниччина, Тепличчина, а найбільше – Могилів-Подільський, адже саме тут започатковано Міжнародний фестиваль витинанки. Взірці лозо- та соломоплетіння шукайте біля «світлиць» калинівчан, барчан, тиврівчан, тростянчан, а щодо рогозоплетіння – тут першість тримає Вінницький район.

Флористику привозять в основному оратівчани, а дідухи – Іллінецький район.

Вишитих рушників і картин ви найбільше побачите у немирівській «світлиці», а також піщанській, жмеринській, липовецькій, крижопільській, а вишиті сорочки – у томашпільській та ямпільській, адже у славнозвісній Клембівці, за народними переказами, всі народжуються з голкою та ниткою.

Але цей поділ за осередками дуже умовний. Адже біля кожної світлиці розвіваються крилами рушники і стоять величні дідухи, і в кожному районі є свої художники, картини яких так люблять земляки.

Біля «Містечка майстрів» завжди людно, адже тут щороку працює творча майстерня з проведення майстер-класів і виставка-ярмарок виробів народного мистецтва за участю провідних майстрів Вінничини. Виставку обрядових короваїв і дідухів назвали «Величальна хлібові». Уявіть собі братство дідухів (майже тисяча), яке охороняє нинішнє свято.

 Дідухи величні, житні і пшеничні.

Вівсяні, ячмінні – скрізь по Україні,

На нашому святі, зернисті, вусаті –

Символ родоводу, нашого народу.

Дідухи – розкішне дерево нашого достатку, символ нашого роду. Сотні короваїв на вишитих скатерках та обрусах складають незрівнянну композицію нашого добробуту. Ми – хліборобська нація. Споконвік наші пращури орали, сіяли, жнивували,  на Різдво пекли пироги, на Великдень – пишні паски, пишним хлібом благословляли молодих.

Іду по цьому чудовому мистецькому колу, де розмістились райони, бачу прекрасні, одухотворені обличчя наших майстрів. Ось подружжя Ігушевих – Наталі та Володимира з Калинівки, які дають майстер-клас з плетіння корзин, далі – родина Погонців, славнозвісних гончарів з Тульчинського краю, вони теж показують, як з глини народжується диво – миски, горнята, гладущики. Ось юний Антон Іщук із Писарівки, якому всього 15 років, а він уже опанував мистецтво рогозоплетіння від майстрині Галини Заєць. Різьбяр і писанкар Петро Пипа з Погребища теж дає майстер-клас. З його слухняного різця сьогодні народиться картина. Ірина Трибунська з Вінниці хвалиться ляльками-українками, вінничанка Ірина Угринчук пропонує розписане кухонне приладдя для вибагливих українських господинь, а Тамара Вовчарук представляє національну іграшку з текстилю. Автор проекту «Величі» Любов Шаламай, яка вишила десятки портретів видатних українців, нині принесла свої вишиті сорочки. Сауляк Петро показує чудові солом’яні капелюхи. Чимало відвідувачів зібралось біля майстрині з Бершаді – Шуляр Оксани, вони розглядають чудовий одяг, вишитий «колодочками», «низинкою», «мережкою», «набируванням».

– Жодного машинного стібка, – каже Оксана. – Оця вишита сорочка на мені – пошита руками.

Біля бару нас зустрічають музики і величезні ляльки з сіна, очерету, сухоцвіту. Їх зробила Селіфонова Ірина. А вироби з лози створив священник Андрій Холод. Біля козятинської «світлиці» одразу впадають в око величні храми, виготовлені майстром Миколою Шкрабієм з Блажіївки. Витинанки Дмитра Власійчука красуються у Хмільницькій «світлиці». А в Чечельницькій – незвичайний дідух, якого з любов’ю зробила Ніна Трачук. Здалека бачу неперевершені роботи з флористики оратівчанки Ніни Співак. А ось і мої дороги земляки – гайсинчани, з дідухами і короваями, такими схожими на короваї мого дитинства. Але нині вони пишніші, багатші. У майстрині Вікторії Кубаль з Крижопільщини беруть інтерв’ю, її яскраві вишивані барви нікого не залишають байдужими. А клембівські сорочки Марії Савчинської, а також її землячок з Ямпільщини Алли Мруг, Валентини Сандул, Алли Бондар є взірцями традиційної вишивки. Порадію біля жмеринської «світлиці», побачивши дитячі роботи вихованців Станіславчицької художньої школи. Віра Горбань з Тростянчика (Тростянецький р-н) гукає мене, щоб обов’язково подивилась «Мамину сорочку», відшиту майстринею з такою любов’ю. Тиврівщина привезла рушники Людмили Казанець, Галини Очеретної, декоративні вироби Юлії Ткачук, а тепли чани – витинанки Лілії Повєткіної і навіть дива з гарячого скла Алли Бортник…

Як же мені написати про всіх талановитих подолян, які сьогодні в чудових вишиванках, радісні і святкові привезли нам свою творчість, свої окрилені серця у цей гомінкий парк, щоб прибрати його до величного українського свята. До кожної «світлиці» підходили очільники Вінничини, і Тетяна Омелянівна Цвігун, директор обласного центру народної творчості, заслужений працівник культури України, шанобливо,  з гордістю представляла чи не кожного з них. «Оце і є наше багатство – вінок подільських талантів. Їхні вироби не соромно показати на будь-якій виставці. Але «Скарби Поділля» - це не просто виставка. Це те, чим ми можемо конкурувати з іншими народами. Це радість творення в ім’я нашого роду. В переддень 26-ї річниці незалежності України цей фестиваль є символом утвердження нашого духу і нашого прагнення до національного відродження. Обласний центр народної творчості гордий з того, що ми стояли біля витоків цього мистецького проекту».

А на сцену  уже виходять юні таланти, щоб піснями славити рідну землю у концерті «Молодь – майбутнє України».  Адже традиція не повинна перерватися.

Провідний методист ОЦНТ,

Жанна Дмитренко






Date   Опубліковано: 2017-08-28    



Інші Виставки